Четвер, 21.06.2018, 17:28
Вітаю Вас Гість | RSS

Бериславська ЗОШ І-ІІ ст. №4

Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Проблемне навчання на уроках історії

Проблемне навчання на уроках історії

(Виступ на засіданні МО суспільно-гуманітарного циклу)

Вчитель: Сьомик-Жураківська Л.О.

Мислення завжди починається з проблеми

чи запитання, зі здивування, з протиріччя.

С.Рубінштейн, психолог

Пріоритетами розвитку сучасної історичної освіти в Україні залишаються: підвищення ефективності навчального процесу з метою формування вільної особистості, яка визначає загальнолюдські й національні цінності, керується морально-етичними критеріями і почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці; виховання засобами історії громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття належності до власної країни, причетності до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, на демократичні пріоритети і злагоду в суспільстві; прищеплення учням толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей [1]. Саме тому, основою діяльності вчителя історії вважаю розвиток історичного мислення учнів, що передбачає здатність розглядати події та явища з точки зору їх історичної обумовленості, співставляти різні версії оцінки історичних подій та особистостей, визначати та аргументувати власне ставлення до дискусійних проблем

Шкільна історія – предмет, що формує національну самосвідомість, активну громадянську позицію учнів. Ми, вчителі історії, досягаємо успіху саме тоді, коли учні виявляють небайдужість до історії власного народу, коли процес оволодіння знаннями стає результатом активної самостійної пізнавальної діяльності. У сучасному світі знання стають все більше доступними для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється їх самоцінність. Натомість зростає роль уміння добувати та обробляти інформацію, отриману з різних джерел, самостійно інтерпретувати та застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення. Формування та розвиток історичного мислення учнів забезпечує високу ефективність навчання і розвитку школярів, а головне – перетворює традиційний урок історії в справжній пошук Істини.

Проблемний підхід у навчанні — це шлях міркувань, роздумів, спостережень, висування гіпотез, розв’язання пізнавальних завдань, завдань дослідницького характеру, перевірки правильності узагальнень, висновків тощо. Суть проблемного навчання полягає у створенні перед учнями проблемних ситуацій, усвідомленні, сприйнятті і розв’язанні цих ситуацій у процесі спільної діяльності учнів і вчителя. Таке навчання здійснюється за загальною схемою: вчитель створює проблемну ситуацію, учні аналізують її, усвідомлюючи невідоме для себе, й шукають способи вирішення проблеми. Учитель допомагає учням, організовуючи їх роботу і

Практичні результати нашої роботи переконливо свідчать про те, що історичне мислення виникає саме тоді, коли на уроці створюється проблемна ситуація – певне інтелектуальне ускладнення, що обумовлює початок мислення в процесі постановки та розв’язання проблеми. В.О.Сухомлинський зазначав, що, «створюючи проблемну ситуацію, учитель збуджує найважливішу рушійну силу розумової активності – перехід від досягнутого рівня знань і розумового розвитку до нової сходинки, на яку треба піднятися в процесі оволодіння новими знаннями»

Проблемний виклад – це повідомлення вчителем нового матеріалу за умови залучення учнів до активної розумової діяльності шляхом подання інформації у вигляді проблемних завдань або запитань. Схема проблемного викладу є такою: формулювання вчителем проблеми, виявлення внутрішніх суперечностей, що виникають під час її розв’язання, висловлювання припущення (гіпотези), його обговорення, доведення істинності за допомогою історичних фактів, формулювання висновків.

В своїй практичній діяльності проблемний виклад навчального матеріалу в залежності від порядку зростання складності та збільшення частки самостійної роботи учнів на уроці та позаурочній діяльності поділяю наступним чином:

а) проблемний виклад під час пояснення нового матеріалу (самостійність учнів невелика, вони лише слідкують за пошуком, який веде вчитель),

б) пошукова бесіда (передбачає зростання самостійності учня, який залучається до діалогу зі вчителем, відповідає на запитання, висловлює власне ставлення до поданої нової інформації, пробує аргументувати власну позицію),

в) пошуково-дослідницька діяльність учня (самостійність учня досягає вищого рівня: під керівництвом вчителя опрацьовує запропоновані вчителем історичні документи та матеріали для пошуку аргументів своєї позиції, висловлює певні припущення, здійснює певні прогнозування, моделює наслідки історичних подій, що вивчаються на уроці).

Особливу цінність у виробленні вмінь творчо застосовувати знання на практиці становлять проблемні запитання, які мають чітку спрямованість і дають змогу глибше з’ясувати сутність знайомих предметів та явищ. Зміст питання добирається відповідно до наступних критеріїв: науковість (відповідність сучасним досягненням історичної науки), відповідність шкільній програмі, новизна, проблемність (питання має містити приховану або пряму суперечність). Під час обговорення проблемне питання може перетворитись у проблемну ситуацію шляхом його розширення, пошуку нових шляхів вирішення, зіставлення гіпотез, пропонування альтернатив. Таким чином, після вивчення теми учні мають необхідні знання не тільки для того, щоб відповісти на запропоноване проблемне запитання, але й для формування власного ставлення до подій періоду «відлиги».

Крім проблемних запитань учням можна пропонувати виконати проблемні завдання, які представляють собою різноманітні за змістом та обсягом види самостійної навчальної роботи із розв’язання конкретної проблеми, що виконуються учнями за вказівкою вчителя. Викладаючи новий навчальний матеріал, вчитель не дає прямих відповідей на запитання проблемного характеру, але використовує форми та методи проблемного навчання (критичне опрацювання текстів міжнародних угод та договорів, оцінка міжнародної ситуації учасниками подій, спогади та мемуари сучасників, перегляд історичної хроніки, тощо), за допомогою яких учні зможуть самостійно відповісти на проблемне запитання в кінці уроку. Така організація роботи учнів на уроці дає можливість вчителю не тільки закріпити вивчення нового матеріалу, але й перевірити ефективність та доцільність використаних форм та методів навчання.

Категорія: Мої статті | Додав: Mатёша (01.06.2017)
Переглядів: 153 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
?>
Вхід на сайт

?>
Пошук
?>

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz